Сьогодні в Миколаєві на відкритих торгах був проданий цілісний майновий комплекс ПАТ НСЗ “Океан”, який знаходиться у ліквідації. Покупцем стала компанія ТОВ “ТД “Аннона” з Миколаєва. Директор та єдиний власник компанії – Ігор Волошин. Відразу після оголошення результатів торгів, ми попросили його про бліц-інтерв’ю.
– Якщо ви про плани на підприємство, то потенціалу ПАТ МСЗ “Океан” достатньо для розвитку і судноремонту, і суднобудування. Будемо рухатися по всіх цих напрямках.
Головне, що тепер завод в українських руках. Багаторічна спецоперація-багатоходівка “друзів Путіна” по розвалу українського суднобудування шляхом, в тому числі, знищення ПАТ МСЗ “Океан” провалилася. Підприємство вирване з “лап” представників держави-агресора.
– Перейменовувати “Океан” будете?
– А навіщо? Цей бренд відомий далеко за межами України і, як я розумію, не підлягає примусовій “декомунізації”.
– Коли ви вирішили, що купите “Океан”?
– Як тільки дізнався, що завод у ліквідації і може бути проданий на відкритих торгах. Для народжених в Миколаєві “Океан” – не просто підприємство. Це частина історії міста корабелів. Без перебільшення.
– Чому не реєструвалися на торгах раніше?
– Очікував зниження ціни і збирав гарантійний внесок. 116 млн грн гарантійного внеску – суттєва сума, не знаходите?
– На фото, опублікованих на сайті Миколаївської міськради 24 жовтня 2018 р., ви зустрічаєте японську делегацію на території ПАТ МСЗ “Океан”. Що ви робили на заводі до покупки?
– Рівно те, що ви бачили на фото. Зустрічав японську делегацію.
– Я маю на увазі, в якості кого ви зустрічали іноземну делегацію?
– В якості директора ТОВ “ТД “Аннона”. 28 березня 2018 року рішенням комітету кредиторів майно ПАТ МСЗ “Океан” було передано до ТОВ “ТД “Аннона” за договором.
– Це було ваше особисте рішення?
– Повторюся: це було рішення комітету кредиторів. Розуміючи, які витрати доведеться нести моєї компанії, я був не в захваті від цього рішення. Виступити проти – теж не міг. Як голова комітету кредиторів я зобов’язаний захищати інтереси кредиторів. На зборах кредиторів в 2016 році я пообіцяв трудовому колективу, що не дам їх в образу. Я не міг включити задню 28 лютого 2018 і сказати – не хочу, не буду. Я взяв на себе цю відповідальність.
– Ви говорите так, ніби зовсім не хотіли цього.
– А ви б горіли бажанням, не входячи в права власності, брати відповідальність за підприємство, розкрадене “відповідальними зберігачами”, які самі доводили підприємство до банкрутства, і півтора останніх роки “господарювали” на території? Хоча суму недостачі майна на 40 мільйонів ми дізналися тільки в травні 2018, вже в лютому було очевидно – завод розкрадався де тільки можна Наприклад, були спиляні кріплення кранів… Цінне обладнання просто різали на метал.
– Яку роль у купівлі заводу зіграв ваш дядько Василь Капацина?
– Саму безпосередню. Мені потрібен був діалог з майбутніми партнерами, які зацікавлені у відновленні
судноремонтного потенціалу підприємства. Василь Миколайович допоміг налагодити цей діалог.
– Діалог з ким?
– З європейським бізнесом. Який розуміє потребу ринку в потужностях для якісного судноремонту за хорошими цінами.
– Кого ви маєте на увазі?
– Імена і назви компанії я не маю права називати.
– Скажіть хоча б країну?
– Зі Скандинавського регіону.
– У чому суть вашого партнерства? Вони дали грошей на покупку заводу?
– Якщо ви про власне гроші на покупку заводу – то я відповім так: “Океан” куплений за українські, а якщо точніше, миколаївські гроші. Це проект миколаївців для Миколаєва. Заради Миколаєва та його жителів.
– Тоді навіщо вам іноземні партнери?
– Як я вже сказав, ми плануємо розвивати суднобудування і судноремонт. Тільки щоб відновити потенціал заводу “Океан” потрібно вкласти, за найскромнішими оцінками, мільярд. Не гривень. Такі інвестиції можливі разом з нашими європейськими партнерами. Вони готові.
– Ціна придбання цілісного майнового комплексу склала 122 млн грн. Чиї вимоги будуть задоволені?
– Наскільки я пам’ятаю цифри, це точно покриває борги ПАТ МСЗ “Океан” перед трудовим колективом. Напевно, це найголовніше в поточній ситуації – люди отримають зароблене роками чесної праці на рідному заводі.
– Повернемося до мільярду, який потрібен для приведення заводу “у форму”. Припустимо, ви його знайдете. Кому працювати? Українці не вірять в українське суднобудування, що підтверджує Миколаївський університет кораблебудування імені Адмірала Макарова, який провалив вступну кампанію 2018 року студентами 1 курсу денного відділення університету в цьому році стали всього 331.
– А ви б вірили у відродження суднобудування на ПАТ МСЗ “Океан”, коли на ваших очах з території заводу вивозять вантажівки обладнання і везуть здавати на металобрухт? Замість того, щоб будувати і ремонтувати кораблі – завод перетворюють в контрабандний порт? Так що я розумію тих молодих людей, які в 2017 і 2018 роках не пішли в корабели. Але я б не був такий песимістичний. Думаю, вже в найближчі роки ми можемо побачити інші звіти про вступних компаніях.
– Навіть якщо так, вам на завод ці фахівці зможуть прийти через 4-5 років, і їх потрібно доучувати. Ким будете перекривати кадровий голод?
– Миколаївцями, які сьогодні заробляють в суднобудування на європейських верфях. Тисячі моїх земляків були змушені стати “заробітчанами”. Коли вони зрозуміють, що гідні гроші можна заробити на “Океані”, багато повернуться і будуть працювати в рідному місті.
Будемо просити ваше і інші ЗМІ про підтримку. Давайте вийдемо з закликом, наприклад, “Корабел, повернися додому. Тебе чекає сім’я, робота і зарплата”. Напишете так? Обов’язково напишіть. Слово в слово. Та інші напишуть. І корабели повернуться додому, в рідний Миколаїв